Все далі відходять роки війни 1941-1945. Та ніколи з нашої пам’яті не зітреться великий подвиг синів і дочок, які в годину лихоліття відстояли честь, свободу і незалежність нашої країни. Про декого з них прочитаєте на шпальтах газети.
Гомолко Борис Мефодійович – Герой Сталінграда. Народився і виріс герой в Люботині. Його старша сестра, яка мешкає в Києві і з якою кілька років тому довелося зустрітися, розповіла, що ріс Борис, як і всі хлопчики. Був рухливий, сміливий, захоплювався спортом, особливо футболом. А заповітною його мрією було стати льотчиком. До війни навчався в школі №3 Люботина. Десь приблизно після 7 класу працював під час літніх канікул на фаянсовій фабриці в Будах. З 9 класу за комсомольською путівкою з 17червня навчався в аероклубі Харкова. Через 2 роки поступає вчитися в Армавірське училище льотчиків. Коли в червні ворог напав на нашу землю, плюндруючи її, несучи смерть, увіччя, руїни, рабство, Борис Гомолко рветься на фронт. На початку вересня 1942 року він, як і багато однокурсників, одержує посвідчення льотчика-винищувача і звання старший сержант. Колишніх курсантів направили у розпорядження 520 винищувального авіаполку, що вів бої за Сталінград. Уже під час першого бойового вильоту льотчик-винищувач зарекомендував себе безстрашним воїном, який вміє тверезо й холоднокровно оцінити обстановку. Про це пише полковник О.Зайцев у статті «У першому бою», вміщеній в журналі «Крылья Родины» №11 за 1947 р. В цій статті вміщена і виписка з Наказу Народного Комісара Оборони за вересень 1942 року:
«8 сентября 1942 года на высоте 2500 метров группа истребителей 520 истребительного авиационного полка встретила 10 бомбардировщиков «ХЕ-111».
Старший сержант Гомолко Борис Мефодиевич, совершающий свой первый боевой вылет, врезался в их строй и огнем из пулеметов и пушки сбил одного «ХЕ-111». В последующих атаках, израсходовав весь боевой комплект, пошел на таран другого бомбардировщика. Старший сержант Гомолко, приземляясь на парашюте, приготовился к встрече со снижающимися на парашютах фашистскими летчиками. При их попытке оказать сопротивление расстреливает одного летчика, а другого берет в плен.
…Дело чести и доблести всего летного состава Военно-Воздушных Сил Красной Армии – бить фашистских воздушных пиратов, как бьет их старший сержант Гомолко Борис Мефодиевич.
ПРИКАЗЫВАЮ:
За проявленные мужество и храбрость в воздушном бою с десятью бомбардировщиками «ХЕ-111» пилоту 2-ой эскадрильи 520-го истребительного авиационного полка старшему сержанту Гомолко Борису Мефодиевичу присвоить внеочередное звание – лейтенант.
Командира 283-й истребительной авиационной дивизии представить к правительственной награде.
Приказ прочесть всему личному составу ВВС Красной Армии»
«Крилатий лицар» - під таким заголовком з’явився нарис про подвиг Гомолка Б.М. у журналі «Агітатор» часів війни. Не раз і не два вилітав на бойові завдання наш земляк, проявляючи кмітливість і мужність. Так, одного разу він знищив ще один ворожий літак, а пораненого німецького льотчика, що змушений був приземлитися на нашій території, взяв у полон, приземливши свій літак поруч з фашистами. Полоненого здав нашим наземним військам. В одному з нерівних боїв під Сталінградом в Ольховатському районі поблизу залізничної станції Зінзіватка льотчик-герой Борис Мефодійович Гомолко загинув. На місці його загибелі стоїть монумент-літак, що врізався в землю. У місцевій школі є музей, присвячений Сталінградській битві, де вміщено матеріали про героїчні подвиги нашого земляка. Письменник Микола Васильович Юдін написав про Б.М. Гомолка документальну повість. У Люботині свято бережуть пам’ять про земляка Бориса Мефодійовича Гомолка, доля якому відміряла всього 19 земних років.
